РЕАЛІЇ БЮДЖЕТНОГО ВІДШКОДУВАННЯ ПДВ В УКРАЇНІ

О.Є. Власова, канд. екон. наук, Харківська національна академія міського господарства

У світовій практиці податок на додану вартість (ПДВ) є одним з найбільш поширених непрямих бюджетотворюючих податків. Сьогодні ПДВ податок на додану вартість стягується більш ніж в 130 країнах світу. З економічно розвинених країн ПДВ відсутній тільки в США, Швейцарії і Австралії, де замість нього діє податок з продажів по ставці від 2 до 11%.

Для України ПДВ не тільки є одним з основних податкових джерел поповнення державного бюджету (за даними Державного казначейства України до загального фонду державного бюджету за січень-вересень 2010 року поступило 143,8 млрд.грн., зокрема ПДВ – 87,9 мільярда гривень [1]), але і однією з обов’язкових умов для вступу до Європейського Союзу.

Разом з цим стягування ПДВ є одним з найбільш суперечливих і дискусійних питань не тільки в Україні, але і в світі. Це викликано істотними побічними ефектами, з якими на практиці, як виявилося, пов’язано впровадження привабливої його грані, – механізму відшкодування сум податку, сплаченого у складі ціни товарів (робіт, послуг).

В Україні до цього недоліку додалася низка суто національних – складність податкового адміністрування та організації обліку ПДВ платниками податків, а також встановлення додаткових фіскальних обмежень, які в ряді випадків повністю нівелюють позитивні риси ПДВ.

Одній з таких «національних» особливостей стягнення ПДВ в Україні є його бюджетне відшкодування, що є часткою сплачених коштів, яка утворилася у зв’язку з надмірною сплатою податку, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Проблема бюджетного відшкодування ПДВ традиційно є наріжним каменем податкових відносин в Україні, учасниками яких є суб’єкти господарювання. Причому проблема, в першу чергу, стосується складності отримання підприємствами права на відшкодування сум надмірно сплаченого ПДВ.

Досвід країн Європейського союзу в питанні застосування ПДВ, показав, що всім країнам, де введений ПДВ, властиві типові проблеми з втратою бюджетних коштів за недосконалого механізму визначення правомірності його відшкодування. А ефективність дій щодо рішення проблем ПДВ пояснюється швидше рівнем фінансової прозорості і податкової культури, а також взаємною внутрішньою інтеграцією систем податкового адміністрування в країнах ЄС. Крім того, як справедливо відзначає А. А. Никітішин, «саме забезпечення належного механізму відшкодування ПДВ може підтримати платників податків в кризовий період шляхом поповнення їх оборотних коштів.» [2, с. 42-43].

З набуттям чинності Податкового кодексу України [3] механізм бюджетного відшкодування ПДВ зазнав низки змін, до яких, зокрема, відноситися введення автоматичного бюджетного відшкодування (з 01.03.2011 р.).

Ідея автоматичного відшкодування ПДВ не є новацією України, а активно використовується європейськими країнами. Зокрема в Бельгії, Португалії та Іспанії прискорено процедуру відшкодування ПДВ до щомісячного терміну. У Польщі зменшений період для повернення податку з 180 до 60 днів. У Франції з січня 2009 року повернення ПДВ для компаній є щомісячним замість щоквартального, як було раніше. У Іспанії також отримати повернення ПДВ можливо щомісячно замість щорічного терміну [2, с. 42-43].

Введення автоматичного бюджетного відшкодування є з одного боку шляхом швидшого отримання повернення ПДВ в порівнянні із звичайною процедурою, передбаченою п. 200.4 Податкового Кодексу України [3], а з іншої – знижує адміністративне навантаження на платника податків. Порівняльний аналіз термінів відшкодування ПДВ приведений в табл. 1.

Таблиця 1. Порівняння строків відшкодування ПДВ

Не дивлячись на всі переваги автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ, воно не стало широко вживаним механізмом отримання ПДВ. Причиною цього є додаткові обмеження, встановлені п. 200.19 Податкового кодексу України [3], які проаналізовано в табл. 2.

Таблиця 2. Порівняння умов для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ

Жорсткість вимог до платників податків для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, призвела до того, що за даними ДПС України в березні тільки 24 підприємства з 1971 суб’єкта підприємницької діяльності змогли отримати відшкодування ПДВ в автоматичному режимі. Така статистика свідчить про те, що встановлені в Податковому кодексі України критерії сприяють обмеженню доступу підприємств до автоматичного режиму відшкодування ПДВ. У зв’язку з цим пропонується переглянути встановлені критерії зокрема:

- знизити рівень розміру середньої заробітної плати;

- використовувати при розрахунку показники повної занятості, а не фактичну кількість працюючих;

- при розрахунку загальної суми розбіжностей між податковим кредитом та податковими зобов’язаннями як базовий період використовувати квартал.

Своєчасне відшкодування ПДВ є заставою ефективної роботи суб’єктів господарювання, в першу чергу експортерів. Адже повернення ПДВ експортерові – це шлях зрівнювання цін експортованого товару і з цінами товарів місцевого виробника. Відповідно, не відшкодування або невчасне відшкодування ПДВ приводить до автоматичного збільшення ціни експортованого товару, а значить, різко знижує конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.

1. Майстренко А. В. Пути усовершенствования порядка бюджетного возмещения налога на добавленную стоимость

2. . Никитишин А.А. Администрирование налогов в условиях финансово-экономического кризиса / / Финансы Украины. – 2010. – N 1. – С. 38-45

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

4. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Опубликовано 04 Июнь 2011 в 9:25. Рубрика: Думка експерта.
Вы можете следить за ответами к этой записи через RSS.
Вы можете оставить отзыв или трекбек со своего сайта.